крім

прийм., із род. в.

1) Уживається для вирізнення когось із групи людей, чогось із ряду однотипних предметів, понять і т. ін.; за винятком когось, чогось; окрім. || Уживається з запереченням, указуючи на наявність когось, чогось за відсутності інших подібних предметів і явищ.

2) Уживається для підкреслення наявності, необхідності когось, чогось як додаток до того, про кого – що йде мова.

••

Крім то́го (цьо́го) — уживається в ролі приєднувального сполучника зі значенням також, до того ж.